Міністерство охорони здоров'я України видало Наказ №70 від 02.02.2010 року "Про заходи щодо розвитку будинків дитини". Даним наказом затверджується концепція розвитку будинків дитини на період до 2017 року. Мета такої Концепції несе в собі удосконалення системи профілактики соціального сирітства. До них входять забезпечення медико-соціального захисту дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківської турботи, дітей із обмеженими можливостями здоров'я та дітей з неблагополучних сімей.
До систем також входить забезпечення гарантованого права кожній дитині, незважаючи на її соціальне походження, вік, стан психічного та фізичного здоров'я, проживати та виховуватися в родині.
В ході реалізації Державної цільової соціальної програми (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 р.№1242. - Ред.), задача якої полягала в реформуванні системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської турботи, в будинках дитини України намітилась позитивна стійка тенденція скорочення вихованців дитячих будинків .
Але нажаль, матері продовжують залишати велику кількість своїх дітей у пологових стаціонарах: 2006р. - 998, 2007 р. - 1027, 2008 р. - 909 дітей, а надходить до будинків така кількість: 2006р.- 2625, 2007р. - 2705, 2008 р. - 2543 дітей.
Найчастіше батьки відмовляються від дітей через стан їхнього здоров'я. У 94,6% дітей, які прибувають на виховання до будинків дитини, виявлені відставання у фізичному та психічному розвитку. Вроджені вади розвитку, хвороби нервової системи, ВІЛ-інфекція та інші захворювання, а також відмови одиноких матерів - є основними причинами надходження дітей до дитбудинків. Ця категорія дітей потребує не лише ретельного обстеження, лікування, часто і хірургічного, але й розпочатої в ранній період медичної реабілітації.
Як показує практика, лише у разі своєчасно проведеного комплексу реабілітаційних заходів, до яких входять і педагогічна діагностика, і корекція, можна не лише попередити інвалідність у переважної більшості дітей, але й ефективно повернути їх до сімейних форм виховання.
Так що питання щодо удосконалення системи медико-соціального захисту дітей, які опинилися у складній життєвій ситуації, з пріоритетною орієнтацією на сімейні форми виховання залишаються актуальними.
При цьому необхідно обов'язково враховувати наявність категорії залишених хворих дітей, які на певних етапах виховання не зможуть бути усиновленими або виховуватися у прийомній сім'ї чи дитячому будинку сімейного типу, оскільки потребуватимуть постійного медичного нагляду та відповідного лікування.
Тому будинки дитини повинні виконувати функцію реабілітаційних закладів для таких дітей у подальшому. Вони повинні бути наділені професійним кадровим потенціалом, відповідною матеріально-технічною базою, в тому числі реабілітаційним обладнанням та іншими необхідними умовами для надання дітям кваліфікованої медичної допомоги.
В зв'язку зі зміною задач та функцій дитячих будинків виникає необхідність створення їх нової організаційно-структурної моделі. Саме такий підхід забезпечить реалізацію найгуманнішої політики - забезпечення гарантованого права кожної дитини проживати та виховуватися в родині. Такий підхід є також доцільним і економічно обґрунтованим з точки зору створення в структурі будинків дитини медико-соціальних центрів.
Реформування дитячих будинків має бути спрямованим на створення умов для реалізації державної політики, яка стосується забезпечення державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківської турботи, дітей з обмеженими можливостями здоров'я та дітей із сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Державна політика спрямована на соціальний захист таких дітей та створення закладів нового типу із сімейними формами виховання.
Реформування дитбудинків в заклад нового типу має передбачати використання матеріально-технічних ресурсів закладів системи МОЗ України для вирішення загальнодержавних програм захисту дітей, подолання сирітства та оптимізації процесів профілактики, реабілітації та абілітації дітей та дітей з особливими потребами.
МОЗ України визначило шляхи та заходи розв'язання проблеми. Першочерговим завданням має бути створення нової організаційно-структурної моделі будинку дитини, створення умов для реалізації державних гарантій і конституційних прав кожної дитини, в тому числі забезпечення захисту прав дітей на спілкування з батьками та іншими родичами, cтворення умов для фізичного, розумового і духовного розвитку кожної дитини з урахуванням здібностей кожної дитини, запобігання дитячій безпритульності, бездоглядності та поширенню соціального сирітства.
Крім того, серед заходів реформування дитбудинків важливо, на думку фахівців, виховувати братів і сестер в одному закладі, надавати дітям-сиротам та дітям з неблагополучних сімей, індивідуальні психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні, юридичні та інформаційні послуги.
Кадрове питання також займає не останню позицію в рамках невідкладних заходів із розв'язання проблем дитбудинків. Передусім, на думку спеціалістів, необхідно забезпечити підготовку та перепідготовку кадрів для роботи в медико-соціальних центрах.
Велика увага в рамках заходів із реформування дитбудинків приділятиметься удосконаленню навичок усвідомленого батьківства не лише для сімей, які виявили бажання усиновити дитину, чи взяти її під опіку, у прийомну сім'ю, в будинок сімейного типу, але й для біологічних батьків.
Реалізація Програми по створенню дитячих будинків нового типу сприятиме покращанню здоров'я дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, підвищенню їх шансів бути усиновленими, влаштованими в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, а може й повернутими у біологічну родину.
Важливо, що впровадження цієї Програми приведе до зниження ризику соціального сирітства серед дітей з вадами здоров'я, обмеженню ступеню або зворотній розвиток інвалідності, зумовленої порушенням функцій, попередженню інвалідності та переходу інвалідності у фізичні та інші дефекти, покращенню адаптації дитини до повноцінного життя в суспільстві шляхом врахування її індивідуальних потреб у психологічній, медичній та соціальній реабілітації.
Пілотні заклади для впровадження Концепції: комунальний заклад Дніпропетровської обласної ради; обласний комунальний заклад в Нікополі, Дніпропетровська область; заклад в Житомирській області; комунальний заклад Київської області; та заклад Києва.
Прес-служба МОЗ України
Фото с сайта cirota.ru
Комментарии (0)