Чим більше знань про радон, тим більше проблем?

Зайченко Л.Р., заввідділом радіаційної гігієни Одеської облсанепідстанції

Третій рік фахівці держсанепідслужби області плідно працюють над вивченням однієї з найважливіших проблем побутового опромінення іонізуючою радіацією – радонової.
Радон (²²²Rn) –  дочірній продукт радію (²²⁶Rа), що втримується в ґрунтах і багатьох матеріалах та виділяється в повітря. При  розпаді урану-238,  торію-232 утворюються  ізотопи інертного газу радону з атомною масою 222  і  220,   які через пори й тріщини земної поверхні безупинно виходять в атмосферу й,  розпадаючись, породжують нові радіонукліди, що продовжують ядерні перетворення до стабільного свинцю-210.
Надходячи усередину приміщення тим або іншим шляхом (просочуючись через фундамент і підлогу із ґрунту або, рідше, вивільняючись із матеріалів, використаних у конструкції будинку чи з води або природного газу), радон накопичується в ньому. У результаті в приміщенні можуть виникати досить високі рівні радіації.
Радіоактивний розпад радону призводить до утворення радіоактивного аерозолю, який на відміну від інших природних джерел іонізуючого випромінювання потрапляє у легені людей. За даними вчених США, сотні американців, що живуть у будинках, де високі концентрації радону, одержують таку саму дозу радіації за рік, що і жителі Чорнобилю під час аварії на ЧАЕС. Деякі дочірні продукти розпаду радону (ДПРР) (наприклад, свинцю-210 та полонію-210) потрапляють в  організм людини також з продуктами харчування.
Сам радон природно розпадається й утворює дочірні продукти радіоактивного розпаду. При вдиханні радону й продуктів його розпаду процес розпаду триває в легенях. Це призводить до маленьких спалахів вивільнення енергії, що спричиняє руйнування легеневих тканин, сприяючи появі захворювань. Значні дози радону можуть спровокувати рак легенів або лейкемію.

В наукових працях і науково-популярній літературі достатньо широко висвітлюються питання негативного впливу радону на здоров'я людей.
Найнебезпечнішим є радон для дітей (у силу більш низької опірності дитячого організму), але ж дитячі садки й школи розміщають саме  на перших поверхах, де й виявляються випадки перевищення концентрації радону в повітрі!
Семінари проводилися в рамках українсько-шведського радонового проекту; читали лекції й проводили практичні заняття відомі вчені й практики:

• президент Національної Академії медичних наук України, директор ДУ «Інститут гігієни й медичної екології ім. О.М. Марзеєва» д.м.н, академік А.М.Сердюк.
• Завідувач відділом радіаційної гігієни інституту гігієни й медичної екології НДІ ім. О.М. Марзеєва, д.б.н, професор  І.П.Лось.
• Завідувач лабораторією природних джерел випромінювання ДУ «Інститут гігієни й медичної екології ім. О.М. Марзеєва» Академії медичних наук України, дійсний експерт МАГАТЕ д.т.н Т.О.Павленко.
• Завідувач лабораторією радіаційного моніторингу «Інституту гігієни й медичної екології ім. О.М. Марзеєва» Академії медичних наук України, к.т.н  М.Г.Бузинний і ведучий інженер тієї ж лабораторії, к.т.н  М.В.Аксьонов.
• Брітт-Марі Ек (Brіtt-Marіe Ek) - провідний спеціаліст Шведської геологічної служби.
• Густав Окерблом (Gustav Akerblom) - головний фахівець Шведської геологічної служби, автор багатьох методик і формул розрахунків радіаційного моніторингу, д.т.н, що пішов від нас зовсім недавно, чию пам’ять з великою скорботою вшанували всі слухачі останнього семінару.
• Бертіль Клавеншьо (Bertill Klavenchjo), соратник Густава Окерблома, співавтор багатьох книг і методик, провідний інженер-будівельник служби радонового захисту.
• Ольга Герман (Оlga German) - координатор радонового проекту, провідний спеціаліст Шведського управління радіаційної безпеки, лектор широкої ерудиції.
• Начальник державної геологічної служби, головний геолог Одеської області, к.г.н. С.Д.Караканза.

На першому семінарі докладно вивчені питання  радонової небезпеки в Україні та в інших країнах, зокрема  у Швеції, яка має найбільші досягнення у вивченні проблем радону і захисту від нього. Розглянуто ризики від ураження радоном дорослих і дітей в різних умовах життєдіяльності та при різних активностях, приділена увага порівняльній характеристиці нормативно-законодавчої бази в Україні й Швеції у порівнянні з рекомендаціями МАГАТЕ - Міжнародної агенції атомної енергії.
Другий семінар був присвячений вивченню характеристик радону, його вмісту в повітрі ґрунтів, приміщень, воді, нормування, способи визначення й гігієнічна оцінка його вмісту.
Третій семінар був присвячений фізиці радону, виміру й розрахункам радону й гамма-випромінювань, що супроводжують його розпад. Продемонстровані прилади, що застосовуються для вимірів радону, вивчено порядок їх повірки і калібрування.
На четвертому семінарі, повторивши отримані знання на попередніх семінарах, слухачі навчилися практично вимірювати ґрунтовий радон і гамма-спектрометрію ґрунтів з наступним розрахунком змісту радону й основних прийомів картографування радону.
На останньому учбовому семінарі проведено відпрацьовування питань захисту громадських і житлових приміщень від радону, вивчення прийомів роботи з населенням з протирадонових питань, повторення усього пройденого матеріалу і майже усіма слухачами успішно пройдено тестовий контроль та отримані відповідні дипломи Шведської агенції радіаційного захисту.
Таким чином, під час навчання поглиблені знання щодо систематизації нормативно-законодавчої бази регламентування даного радіаційного фактору, радонової небезпеки, прийомів моніторингу радіаційної обстановки, за результатами якого можна буде прогнозувати несприятливі ситуації й вчасно залучати запобіжні заходи по захисту від радону і його дочірніх продуктів розпаду. Учасники семінарів ознайомились з видами, методами протирадонового захисту та на практиці давали оцінку радоновому ризику територій і приміщень на підставі власноручно проведених вимірів та розрахунків.

Сьогодні колишні курсанти пיяти учбових семінарів готові до практичної роботи щодо захисту населення від радонової небезпеки. Одна проблема – брак коштів на придбання сучасних приладів для вимірів радону і торону та атестацію лабораторій. Однак, маю надію на правильну оцінку радонової небезпеки з боку керівників, від яких залежить вирішення цих проблем.
Радоновий проект продовжує свою роботу в напрямі створення радонової карти Одеської області – виміри у 2010 році розпочаті у Савранському районі і триватимуть у 2011 і 2012 роках. Наступний плідний напрямок роботи – переклад шведської так званої «Радонової книги», що розкриває не лише фізику і хімію радону, а й шляхи усунення радонової небезпеки. Сигнальний варіант передано нам на останньому семінарі. Залишилась проблема знайти кошти і видати достатній тираж книги для фахівців. Та шведські  колеги пообіцяли нам вирішити і цю проблему до кінця року.