Низький уклін всім, хто щодня допомагає помираючим…

img

Темі надання допомоги невиліковно хворим та численним проблемам, які існують в цій галузі була присвячена прес-конференція на тему: “Хоспісна та паліативна допомога в Україні: права людини”, організована Всеукраїнською Асоціацією паліативної допомоги за участі Міністерства охорони здоров’я України.

Виступаючи перед присутніми, заступник міністра охорони здоров’я України Зиновій Митник зазначив, що на сьогодні в державі більше 3 млн. громадян старше 75 років, і частина з них потенційно може потребувати хоспісної допомоги. Це не лише проблема МОЗ України, вважає заступник міністра, а й соціальних служб, громадських організацій.

Розроблена Концепція Державної цільової соціальної програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги в Україні до 2014 року була запропонована до обговорення. З внесеними пропозиціями ця концепція ляже в основу програми, яка дозволить здійснити кожному регіону, області індивідуальний підхід до вирішення проблеми надання допомоги. “Місцева влада повинна сама визначати обсяги такої допомоги, кількість ліжок, ліків, персоналу”, - вважає Митник.

Співголова Координаційної ради з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України Юрій Губський в свою чергу зазначив, що головне завдання сьогодні як перед суспільством, так і перед державою - підтримати якість життя людини у фінальному періоді свого існування та зменшити фізичні страждання невиліковно хворим. “Вперше за багато років розвиток паліативної допомоги, дякуючи Міністру охорони здоров’я Василю Князевичу, визначено пріоритетом діяльності МОЗ України”, - відзначив пан Губський. На його думку розв’язання проблеми полягає у комплексній співпраці влади, громадських організацій, церкви та розвитку благодійництва, спрямованого на допомогу невиліковно хворим. Він висловив жаль з приводу нехтування засобами масової інформації цієї складної та психологічно важкої теми. Учасники заходу зійшлися на тому, що значну проблему для суспільства становить кадрове забезпечення таких закладів. Цьому питанню особливу увагу приділив представник православної церкви Отець Геннадій. “Страшні умови, в яких хворий часто полишає земне життя – ознака нашого часу”, - наголосив він, “тому завдання держави - змінити цю ситуацію, а суспільства – психологічно допомогти ближньому в останні хвилини”. На думку священнослужителя, фінансовий чинник навряд чи зможе вирішити кадрову проблему, адже “допомога помираючому - це не робота, це – служіння ближньому”. Загалом же саме у наданні хоспісної та паліативної допомоги сьогодні можна спостерігати тісну співпрацю лікаря та священнослужителя.

Президент Всеукраїнської Асоціації паліативної допомоги С. Мартинюк-Гресь нагадала, що сотні онкохворих щодня стоять на порозі смерті, тисячі сімей стикаються з психологічними проблемами надання допомоги близьким. Вона подякувала всім лікарям, медсестрам, молодшому медичному персоналу, священикам, волонтерам, хто у важких умовах праці щодня допомагає помираючим.

Особливу увагу учасники прес-конференції приділили проблемі доступності знеболювальних препаратів, переважна більшість яких належить до наркотичних засобів. Виконавчий директор Асоціації паліативної допомоги Сидельник Лариса зазначила, що багато онкохворих позбавлені можливості перебувати вдома через складну систему отримання знеболювальних. “Іноді хворий не доживає до того моменту, коли закінчиться процедура оформлення видачі знеболювальних, проводячи останні хвилини в страшних муках”, - з сумом констатували учасники зібрання. Голова Комітету з контролю за наркотиками МОЗ України Микола Хобзей поінформував, що ситуації, подібні до тої, яка склалася навколо трамадолу, значно ускладнюють забезпечення важкохворих препаратами. Разом з тим, вже розроблені зміни до законодавства, які дозволять використовувати пацієнтам необхідні опіоідні знеболювальні як вдома, так і в спеціалізованих установах.

Заступник міністра охорони здоров’я України Зиновій Митник підтримав пропозицію щодо необхідності підготовки на базі медичних коледжів медичних сестер для хоспісів. “Ця робота дуже важка. Вона невдячна фізично, але вдячна духовно. З перших днів людина усвідомить чи зможе вона присвятити своє життя цій роботі, чи ні. Адже тут йдеться швидше не про лікарський обов’язок, а про духовний”, - підкреслив Митник.
 

Прес-служба МОЗ України