На початку виступу Міністр охорони здоров'я України Василь Князевич зупинився на болючій проблемі інвентаризації всіх структурних підрозділів галузі, починаючи з питання кадрів, закінчуючи питаннями зникнення з власності цілих підприємств. Зокрема, йшлося про завод "Індар", 70,7% акцій якого шляхом маніпуляцій було вилучено з держвласності. Міністр наголосив: "Скандальним об'єктом на сьогодні займаються правоохоронні органи, порушено кримінальну справу. Хочу вірити, що ця ситуація буде виправлена, і в нашій державі більше ніколи не буде таких ганебних явищ, коли власні фінансові інтереси стоять над здоров'ям нації".
У доповіді Василь Князевич ґрунтовно розказав про стан охорони здоров'я та проблеми, які медикам найближчим часом доведеться терміново вирішувати.
Сьогодні населення України потерпає від поєднаної дії економічної, екологічної і демографічної криз, які підсилюють одна одну й не дають вийти на шлях підвищення якості життя і сталого соціально-економічного розвитку.
За останні десять років скорочення чисельності населення становило 3889,6 тисячі осіб (або на 7,7%).
Зменшення населення, як міського, так і сільського за ці роки відбулося в усіх регіонах України. Найбільших втрат населення зазнали області, в яких поєднались у часі процеси зниження народжуваності, підвищення смертності та міграційного вибуття населення (Донецька та Луганська області).
Високий рівень народжуваності, більш молода вікова структура та відносно низька смертність сприяли тому, що Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська і Рівненська області за останні десять років зазнали менше людських втрат.
За останні 5 років поширеність захворювань зросла у більшості класів хвороб: хвороби системи кровообігу - на 30,5%; хвороби крові, кровотворних органів та окремі порушення з залученням імунного механізму - на 26,3%; хвороби органів травлення - на 19,1%; хвороби сечостатевої системи - на 16,2%; новоутворення - на 15,7% та інші.
Сучасна демографічна ситуація характеризується також високою смертністю чоловіків (так звана надсмертність чоловіків), яка частково спричиняється природними факторами, але сучасна наука пояснює її переважно суспільними факторами.
Це, насамперед, умови праці чоловіків, які зайняті переважно в галузях з високим ризиком травми і втрати здоров'я (металургійна, хімічна промисловість, транспорт тощо), а також дуже велика поширеність шкідливих звичок - куріння і надмірне вживання алкоголю, які збільшують і захворюваність, і травматизм.
Зростає поширеність та захворюваність соціально обумовлених хвороб: ВІЛ-інфекції, туберкульозу, наркоманій, алкогольних психозів тощо.
Тому, середня очікувана тривалість життя в Україні майже на 11 років менша, ніж в Євросоюзі і на 8 років менша, ніж в Польщі.
Особливо трагічно виглядає на фоні європейських показників надсмертнісь чоловіків в Україні.
В закладах системи МОЗ за десять років значно скоротилася кількість медичних кадрів. Як лікарів, так середнього медперсоналу.
Якщо ж порівняти з Європою, то забезпеченість медичними кадрами стала значно нижче. Водночас в окремих країнах Євросоюзу, таких як Польща, Румунія значно нижчий від наших.
Тенденція до зменшення відсотка заповнення посад в закладах охорони здоров'я усіх рівнів за останні десять років має стійку тенденцію до зменшення.
Для МОЗ України питання якісної підготовки лікарів має стратегічне значення, оскільки, у галузі спостерігається зростаючий дефіцит медичних працівників, який вже досягнув 14,2 тисячі медичних сестер та 16,8 тисяч лікарів, з них майже 5 тисяч лікарів у медичних закладах сільської місцевості.
Забезпеченість практикуючими лікарями в Україні нині становить лише 27,1 на 10 тисяч населення, що є нижче середньоєвропейського рівня 33 на 10 тисяч населення.
Водночас слід зазначити, що забезпеченість системи охорони здоров'я сестринським персоналом також потребує постійної уваги. Неможливо переоцінити роль медичних сестер і фельдшерів у наданні медичної допомоги у сільській місцевості. Часто - це єдиний представник медицини на у віддалених селах і хуторах. Так само неможливо уявити проведення найскладніших операцій, а особливо післяопераційний догляд без участі медичної сестри. Тому, Міністерство охорони здоров'я виступає з підтримкою ініціативи і звертається до Президента України запровадити в Україні День медичної сестри 12 травня - у день народження всесвітньовідомої медичної сестри Флоренс Найтінгейл.
В підготовці медичних кадрів необхідно розвинути до європейського рівня найважливішу умову підготовки медика - відповідну клінічну базу - створити сучасні університетські клініки.
Це сприятиме як покращанню якості надання спеціалізованої медичної допомоги населенню, так підвищенню рівня наукових досліджень на засадах доказової медицини та практичної підготовки лікарів, медсестер та клінічних провізорів.
Це сприятиме як покращанню якості надання спеціалізованої медичної допомоги населенню, так підвищенню рівня наукових досліджень на засадах доказової медицини та практичної підготовки лікарів, медсестер та клінічних провізорів.
Національні центри та університетські клініки повинні стати закладами охорони здоров'я принципово нової формації з єдиним підпорядкуванням Міністерству охорони здоров'я, оснащеними сучасною апаратурою та забезпеченими висококваліфікованими кадрами. Ці лікарні будуть мати багатоканальну структуру фінансування за рахунок міжбюджетних трансфертів та спонсорської допомоги.
Майбутнє за високотехнологічною медициною і час вимагає від нас підготовки нової генерації лікарів з новими знаннями і за абсолютно новою ідеологією. Сучасна високоосвічена студентська молодь має стати майбутньою елітою нації.
Враховуючи вищезазначене, МОЗ України збільшує обсяги держзамовлення на підготовку лікувальників та педіатрів і спрямовує більше половини випусків фахівців, які готувались за державним замовленням, до сільських амбулаторій та районних лікарень. Саме на первинну ланку, яка повинна бути укомплектована найбільш грамотними лікарями, що досконало володіють усіма питаннями діагностики, лікування та профілактики, міністерство покладає основні завдання по збереженню здоров'я народу.
Якщо поглянути на показники медичної статистики, то може скластися враження, що не дивлячись на значне "постаріння" сільського населення, показники загальної захворюваності виглядають дуже оптимістично. Однак статистика, побудована на обліку звернень, показує: люди в селі значно менше звертаються по медичну допомогу, бо вона їм стає все менш доступною.
Аналіз мережі за десять років показує неухильне скорочення найбільш доступної медичної допомоги - фельдшерсько-акушерських пунктів. Водночас матеріально-технічне забезпечення тих, які діють, також свідчить про фактичну втрату потенціалу. І, хоча намітився ріст кількості лікарських амбулаторій, ні їх оснащеність, ні забезпеченість кадрами не можуть поки що суттєво покращити доступність медичної допомоги на селі.
На думку фахівців, не вирішивши питання житла - ніколи не вдасться забезпечити медичними кадрами село.
Тільки на збільшення заробітної плати медикам села та оснащення сучасним обладнанням і санітарним транспортом закладів охорони здоров'я сільської місцевості Міністерство обґрунтувало збільшення видатків бюджету на 2008 рік на 1,2 мільярда гривень.
Однак, окрім первинної ланки, на селі необхідно оптимізувати невідкладну допомогу, і Міністерство вже розробило відповідну концепцію.
У порівнянні з минулими роками майже удвічі збільшене фінансування вітчизняної охорони здоров'я, збільшені одноразові виплати матерям при народженні дитини, послідовно впроваджуються сучасні технології діагностики й лікування дитячих хвороб, поліпшується оснащення дитячих лікувально-профілактичних закладів і університетських клінік.
В той же час у сфері охорони материнства і дитинства є ряд проблемних питань, які потребують вирішення на рівні держави.
Показник материнської смертності за 2007 рік складає 17,9 на 100000 народжених живими і на 17,1% перевищує такий в 2006 році (15,2 на 100000 народжених живими). Таке підвищення показника пояснюється більш достовірною реєстрацією випадків материнської смерті. Нажаль, щорічно втрачається майже третина жінок від причин, пов'язаних з екстрагенітальною патологією, перебіг якої ускладнюється під час вагітності та пологів.
Також звертає на себе серйозну увагу смертність вагітних від кровотеч, яка складає 24% в структурі причин смертності.
З 01.01.2007 року Україна впровадила систему реєстрації малюкової смертності згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я вагою від 500,0 грамів та терміном гестації від 22 тижнів. Як свідчить досвід європейських країн, протягом перших трьох років після переходу на нові критерії реєстрації відбувається об'єктивне підвищення рівня малюкової смертності на 20-30%.
Показник малюкової смертності в Україні за 2007 рік становить 11,1 на 1000 народжених живими, проти 9,8 в 2006 році. Тобто, зростання показника дорівнює 13,2%.
Серед причин смертності дітей віком до 1 року за 2007 рік 48,3% складають стани, що виникли в перинатальному періоді, 25,6% - вроджені вади розвитку.
Поряд з аналізом малюкової смертності не можна оминути іще одну тривожну статистику, а саме отруєння серед дітей. Відсутність структурованої політики держави щодо алкоголю та наркотиків відчутно впливає на раннє залучення до вживання алкоголю і наркотиків дитячого населення та молоді. Практично 60% випадків отруєнь серед дітей спричинені алкоголем, що є прямим наслідком низького рівня профілактичної роботи серед батьків та відсутністю реального впливу суспільства на алкогольну поведінку дітей та молоді.
Міністерство охорони здоров'я України вважає за необхідне знову і знову звернути увагу на те, що відміну від всіх без винятку так званих цивілізованих країн світу, Україна і досі не має Основ Законодавства щодо алкоголю та наркотиків чи хоча би Національної Стратегії стосовно цих психоактивних речовин. Саме прийняття такого акту дозволить врегулювати великий комплекс питань і запобігти багатьом трагедіям.
Водночас необхідно розвивати і спроможність системи охорони здоров'я в наданні кваліфікованої токсикологічної допомоги дітям. Україна немає жодного дитячого токсикологічного центру. Саме для вирішення цієї проблеми необхідно в цьому році завершити реконструкцію та придбати обладнання для Токсикологічного дитячого центру.
Не менш важливим постає питання смертності від отруєнь і травм різної етіології. Тут Україна посідає одне із найгірших місць у світі. Зокрема, майже в 4 рази випереджаючи у сумній статистиці Європейський Союз. В зв'язку з чим важливим компонентом медицини стало надання екстреної медичної допомоги. До проблем, що існують в цій галузі на даний час в Україні можна віднести непідготовленість та несвоєчасність надання такої допомоги на місці події, при транспортуванні та в приймальному відділенні лікувального закладу. Відсутність системності в даному ланцюжку.
В Україні прийнято, що потерпілому невідкладну допомогу повинен надавати тільки медичний фахівець, хоч в більшості країн - таку допомогу надають парамедики, що мають спеціальну підготовку та оснащення і діють відповідно до уніфікованих протоколів.
Показовим прикладом існування недоліків є надання допомоги при ДТП, найбільш розповсюдженою причиною травмування, смертність при яких щороку зростає та в 2007 році становила 20,4 на 100 тис. Цей показник перевищує аналогічні в цілому по Європі майже в 2 рази, а в такій країні як Нідерланди - в 4 рази.
Причинами такого явища є не тільки соціальні проблеми, такі як, порушення правил дорожнього руху, вживання алкоголю за кермом, погана якість доріг, але й надання несвоєчасної медичної допомоги. Про це свідчать наступні статистичні дані: серед померлих від ДТП в Україні 18,6% - помирає на госпітальному етапі та 81,4% - на місці пригоди, хоча статистичні звіти швидкої допомоги свідчать про майже 100% своєчасність доїзду карети ШМД. В Європейських країнах навпаки, на госпітальному етапі, помирає 70% та 30% поза межами стаціонару.
Вищевказане свідчить про необхідність привернути увагу всього суспільства на вирішення цієї проблеми.
В цьому напрямку МОЗ України вже зробило перші кроки, була прийнята Державна програма затверджена постановою Кабінету міністрів "Створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року". Реалізація цієї програми дасть можливість уніфікувати надання екстреної медичної допомоги та привести її у відповідність до світових стандартів, що буде важливим внеском до підготовки та проведення чемпіонату Європи з футболу 2012.
Смертність від хвороб системи кровообігу займає перше місце в усьому світі (близько 50 відсотків від усіх смертей). Захворювання серця і судин є найчастішою причиною смертності та інвалідності населення з Україні.
В 2006 році в Україні було зареєстровано близько 24 мільйонів хворих на серцево-судинні захворювання (за завертанням до лікаря), що складає 63% дорослого населення. Найбільш поширеною патологією були гіпертонічна хвороба - більше 11 мільйонів та ІХС - більше 8 мільйонів. В той же час, протягом року реєструється близько 50 тисяч інфарктів міокарда та 110 тисяч інсультів. Серцево-судинні захворювання визначають 63% причин усіх смертей в нашій країні.
В порівнянні з іншими країнами в Україні спостерігається дуже висока смертність від хронічних форм ІХС та дуже низька від гострого інфаркту міокарда. Якщо остання пов'язана з поганою діагностикою інфаркту міокарда на догоспітальному етапі, то висока смертність від хронічних форм ІХС, на нашу думку зумовлена неточністю посмертної діагностики, а точніше її відсутністю. Всім буде легше, якщо хворий помре від хронічної ІХС.
Так само в порівнянні з країнами Європи в Україні дуже висока смертність від церебро-васкулярних захворювань. Значною мірою це пов'язано з недосконалістю системи надання допомоги. Протягом року після інсульту у країнах Євросоюзу виживає більше 70% хворих, то в Україні - навпаки - 70% таких хворих помирають.
Головним аспектом удосконалення невідкладної допомоги повинно стати надання допомоги у рамках терапевтичного вікна. В нашій країні в оптимальні строки для надання допомоги госпіталізується менше 10% хворих на гострий інфаркт міокарда та близько 1% хворих на інсульт. В країнах Євросоюзу ці показники складають до 30% для обох захворювань.
В 2007 році в Україні формально працювало 17 центрів (лабораторій) інтервенційної кардіології. У переважній більшості з них - у 10 виконання процедур стентування коронарних артерій технічно практично неможливо, оскільки у них використовують пересувні рентгеновські установки з низькою якістю зображення. Загалом в 2007 році працювало 20 ангіографічних установок. В 2007 році було виконано коронарографію приблизно 2500 хворим та процедуру коронарного стентування 1500 хворим. Таким чином, середнє навантаження на 1 установку при 220 робочих днях на рік складало 0,6 коронарографій на день та 0,34 стентувань хворих на день. В країнах Євросоюзу - 10-12 процедур на день.
Упродовж останніх років злоякісні новоутворення стабільно займають одне з провідних місць у загальній захворюваності і смертності населення як в Україні, так і в усьому світі.
В Україні рак є причиною більш як 15 відсотків усіх летальних випадків і поступається за цим показником лише серцево-судинним захворюванням. За оцінками ВООЗ, до 2020 року 20 мільйонів нових випадків раку виявлятимуться щороку.
За останні роки простежується деяка тенденція до зниження показника смертності населення від раку. Проте, якщо порівняти цей показник з країнами Європейського Союзу, то в Україні він 192 осіб на 100 тисяч населення, а в ЄС - 173,6.
Для порівняння: показник дорічної летальності в Україні складає 31,8 %, а в країнах Європейського Союзу - 26,0%. Щодо п'ятирічного виживання онкологічних хворих після встановлення діагнозу, то в ЄС їх 64 %, а в Україні - 57,5 %.
Однією з найбільш актуальних проблем у галузі онкологічної допомоги, що зумовлює фатальність прогнозу онкологічного захворювання, є насамперед несвоєчасне, пізнє виявлення онкологічних захворювань.
Рівень допомоги онкологічним хворим в Україні не відповідає реальним потребам, у зв'язку з нераціональним використанням сучасних високовартісних технологій і новітніх засобів для ранньої діагностики та своєчасного лікування раку.
Слід зазначити, що дороговартісне обладнання в європейських онкологічних центрах працює цілодобово і навантаження на нього є у декілька разів більшим ніж в Україні. Тому, висока вартість сучасного обладнання для діагностики і лікування онкологічних хворих та його низький рівень використання приводить до подорожчання однієї процедури обстеження онкологічного хворого в Україні.
Запропонований алгоритм надання онкологічної допомоги населенню України забезпечить проведення збалансованої державної політики та ефективне використання коштів виділених з державного бюджету для боротьби з онкологічними захворюваннями. Дозволить кожному пацієнту отримати якісну і доступну онкологічну допомогу відповідно до затверджених МОЗ України стандартів діагностики і лікування онкологічних хворих на рівні, який відповідає його випадку захворювання, незалежно від місця його проживання.
За аналогічним принципом відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів можлива побудова широкої мережі Національних медичних центрів.
Формування мережі національних центрів:
Національний інститут раку
Національний центр кардіології та кардіохірургії
Національний центр охорони здоровя матері та дитини
Національний центр боротьби з туберкульозом
Національний центр боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом та наркоманією
Національний ендокринологічний центр
Національний центр превентивної медицини і контролю за захворюваннями
Захворюваність на туберкульоз та смертність від нього залишається на рівні, що визначає ситуацію з туберкульозом, як епідемію. Рівень захворюваності та смертності від туберкульозу в 8-10 разів перевищують відповідні показники у більшості країн Європейського союзу.
Захворюваність у 2006 і 2007 роках вперше за останнє десятиріччя зменшувалась на 1,1% і 4,1% і становила 83,2 і 79,8% на 100 тисяч населення. Однак, стабілізація захворюваності на туберкульоз, що спостерігається останні 2 роки, не може бути довготривалою при сучасному стані контролю за туберкульозом та поширенню епідемічних факторів ризику як, наприклад, ВІЛ/СНІД та зростаюча резистентність штамів мікобактерій туберкульозу до лікарських засобів.
На початку 2007 Загальнодержавна програма протидії захворюванню на туберкульоз у 2007 - 2011 роках була уперше прийнята, як закон. Сьогодні питання боротьби з туберкульозом є одним з пріоритетів державної політики у сфері охорони здоров'я в рамках Програми діяльності Кабінету Міністрів України " Український прорив: для людей, а не політиків".
Сучасний стан контролю за туберкульозом має суттєві недоліки, що заважають суттєво та в найкоротші можливі строки покращити епідемічну ситуацію з туберкульозу, яка залишається напруженою, навіть критичною
Велике занепокоєння викликають швидкі темпи зростання кількості хворих на ВІЛ-асоційований туберкульоз та стійкі до протитуберкульозних ліків (мультирезистентні) форми туберкульозу.
Не дивлячись на значне збільшення фінансування протитуберкульозних заходів, ще непоодинокі затримки тендерних закупівель протитуберкульозних препаратів. Мають місце нарікання фтизіатрів на якість цих ліків при відсутності дієвої системи контролю якості лікарських засобів.
Епідемічна ситуація ВІЛ-інфекції/СНІДу, незважаючи на неухильні зусилля держави, міжнародних і національних неурядових організацій, ще не має тенденції до стабілізації.
Протягом 2007 року в країні зареєстровано понад 17,5 тисяч нових випадків ВІЛ-інфекції. За оціночними даними показник поширеності ВІЛ серед населення становить 1,63%, загальну кількість людей всіх вікових груп, які живуть з ВІЛ/СНІД в Україні, оцінено в майже 440 тисяч.
До епідемії ВІЛ-інфекції сьогодні залучені всі регіони України, хоча найбільш високі показники поширеності ВІЛ-інфекції продовжують реєструватися у південно-східних регіонах країни.
Рушійною силою все ще залишаються споживачі ін'єкційних наркотиків, однак, в останній час відбувається тенденція до генералізації епідемії ВІЛ-інфекції, що характеризується залученням в епідемічний процес загального населення, домінуванням статевого шляху передачі ВІЛ внаслідок виходу епідемії за межі уразливих груп.
Протягом останніх років в Україні спостерігається "фемінізація епідемії ВІЛ-інфекції". Нині серед залученого в епідемію дорослого населення близько 42% припадає на долю жінок.
Основні складові стратегії боротьби - це первинна профілактика, спрямована на попередження ризикованої поведінки, і вторинна профілактика, яка включає суто медичні заходи: безпеку донорства, попередження передачі ВІЛ від матері до дитини і великого комплексу медичної допомоги ВІЛ-інфікованим і хворим на СНІД. Вартість лікування та лабораторного супроводу одного хворого в рік на СНІД з урахуванням опортуністичних інфекцій становить 14 800 грн. Додам, що терапія ця пожиттєва. У той же час вартість попередження одного випадку ВІЛ-інфекції, наприклад, серед споживачів ін'єкційних наркотиків складає в середньому 1 118 грн.
Відомо, що для ефективного впливу на поширення ВІЛ в середовищі споживачів наркотиків, необхідно залучення не менше 30-40% з них до програм замісної підтримувальної терапії, тому з 2008 року відпрацьовуються механізми для її розширення.
Основними першочерговими завданнями у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу Міністерство охорони здоровў я вбачає у повному виконанні Указу Президента України №1208 від 12 грудня 2007 року
Питання захисту громадського здоров'я, в тому числі безпека життєдіяльності населення на сьогодні є надзвичайно актуальним та пріоритетним в діяльності Міністерства охорони здоров'я.
МОЗ забезпечується цілісна система, яка складається з профілактичних, протиепідемічних та лікувальних заходів. Це дозволяє впливати на процес інфекційної та неінфекційної захворюваності.
На підставі аналізу захворюваності та даних соціально-гігієнічного моніторингу щодо стану навколишнього середовища, в тому числі безпеки харчових продуктів та питної води, умов проживання, виховання, умов праці оперативно приймаються превентивні управлінські рішення щодо запобігання поширенню відповідної захворюваності.
Враховуючи значення імунопрофілактики для зниження захворюваності на інфекції, щорічно зростають видатки Державного бюджету на закупівлю вакцин.
За період з 2002 по 2008 роки фінансування на заходи з імунопрофілактики зросло майже втричі, що дало змогу перейти на закупівлю сучасних, безпечних, високоімуногенних комбінованих вакцин. Це дозволяє зменшити вартість вакцинації, відмовитися від значної кількості ін'єкцій та збільшити охоплення населення щепленнями. Комбіновані вакцини забезпечують розвиток імунітету одночасно до 5-6 інфекцій.
Фінансове забезпечення імунопрофілактики населення суттєво впливає не тільки на зменшення інфекційної захворюваності, а і на недопущення епідемій в майбутньому. Ця проблема лежить у площині національної безпеки країни.
На прикладі вірусного гепатиту В чітко видно - чим більше рівень охоплення щепленнями дітей, тим менше рівень захворювань на інфекції, що керуються засобами імунопрофілактики. За умови припинення вакцинації захворюваність була би на "довакцинальному" рівні. До речі, від дифтерії в період, коли ще вакцинація не проводилась, помирала кожна друга захворіла людина. На сьогодні за самих несприятливих умов помирає лише 1-2 % хворих, тобто в 25 - 50 разів менше.
В довакцинальний період на початку ХХ сторіччя в Україні протягом 15 років від кору померло близько 500.000 дітей.
Ось чому, для МОЗ України таким важливим завданням є успішне проведення разом з ВООЗ і ЮНІСЕФ масової імунізації проти кору і багряниці серед тієї групи населення, яка на сьогодні незахищена в повній мірі популяційним та індивідуальним імунітетом.
Безпечність харчових продуктів
Одним із важливих і чутливих для суспільства показників, є стан безпеки харчових продуктів. Сьогодні це дуже актуальна тема.
Саме на прикладі харчових продуктів видно переваги і недоліки Державної санітарно-епідеміологічної служби. Перевагою є організація, досвід, методичне забезпечення.
Саме це дає можливість мати порівняні з Європою показники безпеки харчових продуктів. Зокрема в контексті бактеріальних збудників.
Але у випадках з вірусами, застаріла лабораторна база не дає можливості оперативно виділити і ідентифікувати збудник - і лікарі втрачають дорогоцінний час, а відтак значно пізніше локалізується сам спалах, значно більше людей хворіють. Серед пріоритетів МОЗ на 2008 рік вдосконалення Державної санітарно-епідеміологічної служби є одним із найважливіших.
Одним із головних негативних чинників, що впливають на здоров'я населення України є тютюнопаління.
За оцінками експертів ВООЗ, в Україні від хвороб, пов'язаних з курінням, щорічно гине майже 100 тисяч осіб, що становить 13% від усіх смертей.
Якщо припустити, що в Україні викликані тютюнокурінням витрати складають 1,5% ВВП, то це - перевищує 10 млрд. гривень.
· Поширеність паління серед чоловіків - 67%, серед жінок - 20%
· Спостерігається більш ранній початок куріння серед підлітків
· Загальна кількість пов'язаних з тютюном смертей в Україні складає майже 100 тисяч або 13% загальної смертності
Проблему зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров'я населення необхідно вирішувати на державному рівні із залученням всіх органів влади та суспільства. Саме тому Президент України дав доручення Уряду розробити державну цільову програму щодо зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров'я населення України на 2008-2012 роки.
Розвиток фармацевтичного ринку в Україні відбувався досить динамічно, однак проблеми у цьому секторі не зменшилися, а скоріше навпаки.
Однією із проблем є диспропорція у потребах в лікарських засобах відповідно до актуальності захворювань і реальним їх споживанням. Обумовлено це значними негативними впливами як рекламних кампаній, так і некваліфікованими діями самих медиків.
3 липня 2007 року Урядова комісія оприлюднила висновки, в яких зазначається: "Діяльність фармацевтики на сьогодні спрямована переважно на отримання прибутків. При цьому основне завдання, що має виконуватись державою в системі охорони здоров'я - зменшення смертності та рівня захворюваності громадян - при споживанні лікарських засобів практично залишено поза увагою (не контролюється, які саме ліки споживають громадяни, який ефект від лікування, чи існує позитивний вплив на стан здоров'я, тощо). Враховуючи, що значна частина лікарських засобів реалізується в Україні без рецепта лікаря, наведені дані свідчать про неконтрольоване споживання ліків громадянами. Самолікування громадян набуває поширення за неконтрольованої рекламної компанії лікарських засобів".
Завершуючи доповідь, Василь Князевич висловив сподівання, що озвучені на підсумковій колегії проблеми, спонукають як медиків, так і державних діячів до спільної роботи.
Прес-служба МОЗ України
Комментарии (0)