"Медицинский вестник Украины" сообщает, что нарушения слуха и глухота представляют сложную и требующую комплексных решений медицинскую проблему по целому ряду причин (данные ВОЗ):
В мире насчитывается 466 миллиона человек с инвалидизирующей потерей слуха), из них 34 миллиона детей.
Согласно оценкам, к 2050 году более 900 млн человек будут страдать от инвалидизирующей потери слуха.
60% случаев потери слуха у детей вызваны предотвратимыми причинами.
1,1 миллиарда молодых людей (в возрасте 12-35 лет) подвергаются риску потери слуха в результате воздействия шума в местах отдыха и развлечений.
Нерешенная проблема потери слуха обходится ежегодно в 750 миллиардов долларов США в глобальных масштабах.
Згідно з прогнозами ВООЗ, в найближчі десятиліття кількість людей, що втратили слух, значно збільшиться в усьому світі. Сьогодні говоримо про причини розвитку вад слуху та глухоти та як зберегти свій слух.
Від втрати слуху страждають люди, які чують гірше, ніж люди з нормальним слухом – поріг становить від 26 дБ і вище в обох вухах. Є декілька форм втрати слуху: легка, помірна, важка та глибока. Проблеми зі слухом можуть розвиватися в одному або обох вухах, бути вродженими або набутими. Глухота – це найважча форма втрати слуху, коли люди чують дуже мало або не чують взагалі.
ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ ВАДИ СЛУХУ
Вади слуху можуть розвиватися внаслідок деяких генетичних факторів, ускладнень під час пологів, а також в результаті інфекційних хвороб, хронічних вушних інфекцій, прийому певних лікарських засобів, впливу надмірного шуму та в процесі старіння.
Вроджені причини втрати слуху
Вроджені причини – це втрата слуху внаслідок спадкових та неспадкових генетичних факторів, а також ускладнень під час вагітності чи пологів, включно з такими:
жінка хворіла на краснуху, сифіліс та деякі інші інфекційні захворювання під час вагітності;
низька маса тіла дитини при народженні;
асфіксія при народженні (недостатність кисню під час пологів);
застосування деяких лікарських засобів під час вагітності (наприклад, аміноглікозидів, цитотоксичних препаратів, діуретиків тощо);
важка форма неонатальної жовтяниці (жовтяниці новонароджених), яка може спричинити ураження слухового нерва немовляти.
Набуті причини втрати слуху
Набуті причини можужуть стати причиною погіршення слуху у будь-якому віці:
інфекційні захворювання (менінгіт, кір, свинка);
хронічна вушна інфекція (наприклад, хронічний середній отит є поширеною причиною втрати слуху серед дітей);
скупчення ексудату (рідини) в вусі (середній отит);
використання деяких лікарських засобів (наприклад, препаратів для лікування неонатальних інфекцій, малярії, мультирезистентного (стійкого до ліків) туберкульозу та онкологічних захворювань);
травми голови або вуха;
надмірний шум (наприклад, від обладнання на робочих місцях, вибухів);
негативний вплив гучних звуків (наприклад, при використанні аудіо пристроїв, регулярному відвідуванні концертів, нічних клубів, спортивних заходів тощо);
старіння;
вушна сірка або сторонні предмети, що блокують зовнішній слуховий прохід.
ЯК ЗБЕРЕГТИ СЛУХ: ПРОФІЛАКТИКА
Згідно з даними ВООЗ, половині всіх випадків втрати слуху можна запобігти. Так, 60% випадків втрати слуху серед дітей у віці до 15 років викликані причинами, які піддаються профілактиці. Це, наприклад, інфекційні захворювання, такі як свинка, кір, краснуха, менінгіт, хронічний отит середнього вуха. Майже третина усіх випадків погіршення слуху у дітей (31%) викликані саме цими захворюваннями. Дуже часто причиною втрати слуху у дітей є ускладнення при пологах: асфіксія при народженні, низька маса тіла дитини, ранні або передчасні пологи, неонатальна жовтяниця (17%). До проблем зі слухом можуть призвести і ліки: якщо вагітна жінка приймає ототоксичні лікарські засоби чи такі ліки дають дітям грудного віку.
Профілактика вад слуху та глухоти:
вакцинація дітей згідно з календарем профілактичних щеплень (зокрема – щеплення від кору, менінгіту, краснухи та свинки);
вакцинація дівчат підліткового віку та жінок репродуктивного віку проти краснухи;
запобігання розвитку цитомегаловірусної інфекції у вагітних жінок, що передбачає дотримання правил гігієни, ранню діагностику та лікування інфекційних захворювань;
вчасне виявлення середнього отиту у дітей, надання необхідної медичної допомоги або хірургічне втручання;
відмова від застосування лікарських засобів, які можуть мати негативний вплив на слух, а при необхідності, застосування цих засобів тільки за призначенням та під контролем лікаря;
рання діагностика вад слуху у новонароджених дітей, які належать до групи високого ризику (якщо у когось із членів сім'ї є вади слуху або дитина народилась з низькою масою тіла, асфіксією, жовтяницею або менінгітом), в разі потреби – призначення належного лікування;
зменшення негативного впливу гучних звуків та шуму.
Використано дані Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Комментарии (0)