Терапевтичні дози для важкохворої медицини

Зарплату медикам Одещини підвищують, але суто символічно, кадри у деяких лікарнях скорочують, але не задля того, аби викроїти гроші на це символічне підвищення.
“Якщо скорочення і проводяться, то лише тих підрозділів, що є недостатньо завантаженими”, - каже головлікар Котовської ЦРЛ Олександр Жуковський, - “Ось, приміром, була у нас дільнична лікарня у Липецькому. План виконання ліжко-днів – 23%, із 25 ліжок постійно задіяними було чотири, і на цих чотирьох хворих припадало 13 осіб медперсоналу”. Такого марнотратства районна медицина собі дозволити не могла, тож лікарню вирішили перевести у режим денного стаціонару. Скорочення цілодобових ліжок тягне за собою відповідне скорочення медперсоналу. Олександр Вільєвич запевняє, що скорочують при цьому лише пенсіонерів. Головлікар зауважує, що таку реорганізацію слід було б робити за будь-якого фінансового становища. Можливість отримати при цьому додаткові кошти для зарплат медпрацівникам він не вважає визначальним мотивом, хоча й каже, що подекуди це дозволить запровадити надбавки за інтенсивність чи, приміром, зробити ремонт.
Повністю витребувані заклади при цьому ніхто не чіпатиме – навіть коли діють вони не зовсім за визначеним профілем: “У Новоселівці лікарня цілком заповнена. Переважно – це соціальні хворі. Звісно, обслуговувати їх – то не наша функція, але на разі –більше нікому. Були б спеціалізовані заклади, ми, можливо, і цю лікарню реорганізували б у амбулаторію”.
Іноді виправданою може бути часткова реорганізація: “У туберкульозному відділенні у нас зараз 50 ліжок – розрахункова потреба є значно меншою. Порадившись із фтізіатрами, плануємо залишити 30 цілодобових ліжок та 15 – денного стаціонару. Це розумний економічний підхід”.
В обласному центрі – найгустонаселенішому у країні – про пустування ліжок немає мови. Черги до поліклінік теж виключають навіть думку про скорочення через недовантаження.
Медик однієї із таких поліклінік каже, що працівників її закладу ні скороченнями не лякають, ні підвищенням зарплати не тішать – 14-15 гривень цьогорічного підвищення навряд чи дозволяють встигнути за ростом споживчих цін. Лікар вважає, що помітне підвищення зарплати стане можливим не раніше, ніж буде проведена докорінна реформа галузі, пов’язана, зокрема із широким запровадженням інституту сімейного лікаря. Тим часом має констатувати, що сьогоднішньою реальністю є скасування муніципальної надбавки, котра раніше виплачувалася молодим фахівцям. Особливо прикро виглядає ця обставина на тлі підвищення середньої зарплати у місті аж на 552 гривні, про що мер заявляє з чисельних біг-бордів як про здобуток своєї адміністрації. Тим часом молодий фахівець одного зі спеціалізованих медзакладів міста на ім’я Олексій ніяк не може збагнути, чому таке благо зовсім обійшло його кишеню, котра найбезпосереднішим чином зав’язана саме на міську скарбницю. Зростання свого добробуту цьогоріч він вирахував на рівні 40 грн. на місяць.
Тим часом головлікар Котовської ЦРЛ Олександр Жуковський озвучує такі нормативи: “Лікувальний заклад може повноцінно функціонувати, коли питома вага зарплати у його бюджеті становить 40%. Решта 60% - утримання закладу, купівля медикаментів і т. ін. У нас же в області питома вага зарплати становить 80%”. І цей потворний дисбаланс виник явно не через те, що одеським медикам надто багато платять.

Іван Шевчук