«Розуміння пацієнта* означає розуміння його без слів і вміння йому без слів показати це розуміння, просто бути поряд, але таким чином, щоб пацієнт відчував прийняття і підтримку. Пацієнт має відчувати не тільки те, що аналітик знаходиться поряд, але й те, що він займає вірну дистанцію. Ця дистанція не повинна бути занадто великою, щоб пацієнт не відчув себе загубленим і покинутим, але й не повинна бути занадто близькою, щоб він відчував себе скутим і невільним; тобто, це повинна бути дистанція, яка відповідає нинішній потребі пацієнта. Відповідно, аналітик, коли говорити в цілому, має знати, які потреби у пацієнта, чому вони саме такі і чому флуктують і змінюються. Найбільшим бажанням пацієнта є бажання, щоб його зрозуміли». (Balint 1968: The Basic Fault. Therapeutic Aspects of Regresion. London:Tevistock).
Під час роботи Міжнародної Балінтовської Конференці Польського Балінтовського Товариства, що проходила 16-17.01.2010 р. в м.Варшава, група українських спеціалістів здали кваліфікаційний екзамен та отримали ліценцію Міжнародного Балінтовського Товариства (International Balint Society, IBS) «Сертифікований Лідер для проведення Балінтовських Груп». Серед них – психолог, груповий психоаналітик Олександр Турченюк (м.Рівне); завідуючий відділенням гострих станів Хмельницької обласної психіатричної лікарні (ХОПЛ), лікар-психіатр, груповий психоаналітик Сергій Корж (м.Хмельницький) та психолог, груповий психоаналітик Владислав Газолишин (м.Тернопіль).
Дана подія стала можливою завдяки зустрічній ініціативі двох організацій – Асоціації психотерапевтів та психоаналітиків України/АППУ (Віце-президент – професор, доктор мед.наук Олег Чабан, м.Київ) та Польського Балінтовського Товариства (Президент – професор, доктор мед. наук Богдан Васілєвський, Інститут психотерапії та психосоматики, м.Варшава) – організації, яка входить в структуру Міжнародного Балінтовського Товариства (International Balint Society/IBS). Ці дві організації в 2008 році започаткували в Україні для зацікавлених українських спеціалістів в м.Тернопіль спеціалізовану навчальну програму по підготовці Лідерів для проведення Балінтовських груп за стандартами International Balint Society. Ініціатором та координатором даного проекту з української сторони виступив психолог з міста Тернопіль, активний член АППУ Владислав Газолишин. Згодом проект був також підтриманий Українською спілкою психотерапевтів (УСП).
– Що таке Балінтовська група і в чому її важливість для практикуючих лікарів?
О.Турченюк: Балінтовська група – це специфічний, так би мовити, «інструмент», інструмент для дослідження та тренування стосунку «лікар-пацієнт». Цей метод був розпрацьований угорським психоаналітиком Міхаелєм Балінтом (1896-1970), який з початку 50-их років 20 ст. і аж до своєї смерті разом з лікарями загальної практики в Лондоні та в інших містах Європи провадив дослідження під умовною назвою «Лікар як ліки». Досліджуючи ці «ліки», М.Балінт виявив, що їх основу складає стосунок між лікарем та його пацієнтом. І далі М.Балінт дійшов висновку, що важливу роль в такому стосунку відіграє пацієнт, його доля і те значення, яке він надає лікарю. Як відмітив М.Балінт, часто пацієнти починають свої стосунки з лікарем від якихось своїх дитячих переживань. І часто в їх душі виникає ніби бунт по відношенню до лікаря. І такі пацієнти з неповагою відносяться до рекомендацій лікаря, після чого вони звертаються до іншого лікаря і не обов`язково до того, до якого потрібно. М.Балінт виявив, що в ситуації з хворими людьми перші хвилини контакту лікар-пацієнт є вирішальними для подальшого лікування і для того, чи буде воно ефективним, чи ні. Коли з перших хвилин такої зустрічі не був знайдений контакт, тоді пацієнт шукає іншого лікаря (відразу або через деякий час), а лікар переживає те, що присвятив стільки часу на таку зустріч, стільки зусиль витратив, щоб допомогти, а зрештою з прикрістю повинен константувати, що пацієнт пішов.
М.Балінт наголошував, що сучасна медицина, інституції, які надають медичну освіту, пропагують культуру ігнорування переживань пацієнта, або селекцію його переживань – «дозвіл на правильні почуття і «заборону» на «неправильні». Та ж сама ситуація існує щодо лікарів. Можна сказати про «формування навику» ігнорування лікарями власних почуттів, який веде до розвитку у них психосоматичних захворювань, до синдрому вигорання на роботі, до зростання смертності серед медперсоналу.
М.Балінт в своїй роботі з лікарями (в подальшому з медсестрами, а потім і з психотерапевтами, психологами та інш. ) виявив, що група спеціалістів, які зутрічаються в спеціально організованій групі під керівництвом підготовленого для цього ведучого і лише для того, щоб досліджувати «утаємничені» сторони стосунку «лікар-пацієнт», відтворює ті переживання, які є у «професіонала» і у його «підопічного», що дає цінний досвід для спеціаліста в проясненні тих почуттів і переживань, які є скритими і захованими і які являючись такими, часто стають бар’єром для порозуміння між лікарем та його пацієнтом.
Робота в групі Балінта побудована на принципах емпатії, терпимості і підтримки. Працюючи в групі разом над пошуком «загублених почуттів», над формуванням вміння оперувати почуттями – давати їм назву і знати, як з ними поводитися, група Балінта розвиває у лікаря навик відчувати пацієнта, бачити його внутрішньо, допомагає розвивати внутрішню лікувальність лікаря, а за тим надати пацієнту більш адекватну допомогу.
В Україні семінари для лікарів за методом Балінтовської групи поки ще досить нова справа. Хоч в структурі європопейської медицини, навіть у наших найближчих сусідів – у Польщі та й, зрештою, уже і в Росії – вона вже стала звичною реальністю. Чому? Чисто прагматична основа – мало хто хоче, щоб його пацієнти йшли до іншого, можливо більш «тренованого» в стосунку «лікар-пацієнт» колеги. Необхідність. Тому участь в Балінтовських групах у наших сусідів є такою затребуваною.Сподіваємося, що і в Україні в його лікарському середовищі також знайдуться ентузіасти цієї справи – і Балінтовські тренінги для лікарів України також знайдуть своє місце. Перші кроки вже зроблені, і це добре.
*Даний текст був підготовлений для лікарів. Читаючи його зараз, можна підставити замість пари «аналітик – пацієнт», «лікар-пацієнт» інші пари: «психолог-клієнт», «соціальний працівник – клієнт» і т.д.
Підготував Олександр Турченюк,
дипломований психолог, груповий психоаналітик,
член Української спілки психотерапевтів та Асоціації психотерапевтів та психоаналітиків України,
сертифікований лідер Балінтовських Груп IBS, м.Рівне
Офіс:33007, вул. Київська, 78-д, 3-ій поверх, оф.1, „Кабінет психологічної та психотерапевтичної допомоги”. т.: р. (моб.) +38 067 362 59 38, дом.+38 0362 28 95 85.
Комментарии (0)