Збережемо тепло наших душ

Миколаївська середня школа Білгород-Дністровського району Одеської області першого разу зустріла ваших кореспондентів білими пролісками, що прокинулися навколо разом із весняними надіями. Було 29 лютого 2008 року, а навкруги знов відчувалася весна, і згадки про зимову сплячку вже не тримали ні дерева, ні ошатні кучеряві кущі у прибраній пришкільній садибі. А що стосується власне школи, яку ще називають навчально-виховним комплексом «Миколаївська перлина», то тут завжди весна. Де діти – там не може бути іншої пори!

Наступного 2009 року цей навчальний заклад відзначить своє століття.

ШКІЛЬНИЙ МЕДПУНКТ

А вже поскільки медичну газету насамперед цікавить тема здоров’я, то і завітали ми в першу чергу до шкільного медпункту, де нас зустріла Лариса Василівна Бондар. Вона вважає, що у профілактиці різноманітних захворювань велику роль відіграє послідовне інформування учнів про те, як можна зберегти своє здоров’я, покладаючись власне на себе. Бо є діти, які схильні до здорового способу життя, тому що в їх сім’ях на належному рівні побутова та особиста гігієна й повноцінне раціональне харчування. А є й такі, що потребують особливої уваги. То ж цим дітям слід індивідуально пояснити, що таке гігієна харчування, які продукти можна вважати екологічно чистими і – навпаки. Тобто навчити їх розбиратися, що є корисним для їхнього здоров’я, а що йому шкодить.


Все це медпрацівник передає учням не лише під час бесід, а й через наочність. В шкільних бюлетенях – інформація про хвороби інфекційного та соматичного походження. Всі можуть прочитати і про вже відомі і маловідомі, не на слуху, але не менш небезпечні хвороби, які, проте, можна попередити, дотримуючись правил гігієни як в школі, так і в домашньому побуті зокрема. У кожному класі є відповідальні за чистоту приміщення, а також охайність одягу, зачісок однокласників…

І невже ж усі отак просто – беруть та й дотримуються санітарно'гігієнічних правил, дослухаються до слів Лариси Василівни та її помічників? Не кажучи вже про те, що всі без винятку педагоги, весь колектив є щирим союзником шкільного медика у вихованні практичних знань з профілактики? – запитую у Лариси Василівни.
- Найбільш свідомо дослухаються до означеної теми наші дівчатка усіх класів – молодших, середніх, старших, – відповідає вона. – А хлопчики… Вони ж взагалі непосидючі, їм трохи важче зосередитися, вони не такі уважні до цих питань. Хоча все це індивідуально.

І Лариса Василівна розповідає про те, що Миколаївська школа вже третій рік не закривається на карантин, хоча інші в Білгород-Дністровському районі зазвичай закриваються під час піку острих респіраторних захворювань. На той день в школі на так би мовити «лікарняному» було троє учнів.

– Не хочеться закривати школу! – зізнається директор Світлана Петрівна Петренко. – Намагаємося дотримуватися усіх оздоровчих правил. Це і раціональне одноразове харчування, яке ми організуємо щодня. Обов’язково – гарячий суп і овочеве рагу, булочки. Звичайно, відділ освіти фінансує, батьки проявляють турботу. Є у нас пільгова категорія дітей, вони за харчування не платять. Напівсиротам і багатодітним допомагаємо. Є у нас і неблагополучні сім’ї, є й такі, в яких хворіють на туберкульоз. І тут ми теж намагаємося зробити все, щоб діти з цих сімей, наші учні, менше страждали.

А взагалі раніше у нас не було таких хороших показників з профілактики захворювань, і здебільшого тому, що в школі тринадцять років не було опалювальної системи, водопроводу і каналізації. В зимовий період в класах була мінусова температура, і уроки інколи тривали не більше десяти хвилин. І ось дякуючи районній раді у особі Миколи Степановича Адирова, дякуючи голові райдержадміністрації Володимиру Миколайовичу Зінченку та голові Миколаївської сільради Миколі Івановичу Стойкову в нашій школі спочатку з’явилася опалювальна система, а потім водопровід і каналізація. Зручно: маємо теплі приміщення, внутрішні туалети, тобто прекрасну можливість дотримуватися усіх гігієнічних норм. Створено повноцінні умови для всього навчально'виховного процесу, що у комплексі й дає такий результат – наші школярі стали менше хворіти.

У села своя історія. Її нам розповіла – коротко – Світлана Петренко. Першими поселенцями були запорізькі козаки, що прибули сюди після розформування Січі. Перше поселення називалося Велика Балабанка, потім з’явилася ще й Мала Балабанка, а коли вже збудували
церкву, то вперше в ній правили якраз у травні, на св. Миколая, тому обидва поселення отримали спільну назву – Миколаївка. А інша версія каже, що Миколаєм звали місцевого поміщика… Яка з версій істинна, достеменно в селі цього не знають.
Сьогодні село опікує теж Миколай. Голова сільради Микола Іванович Стойков.

КАБІНЕТ ДОВІРИ…

В кабінеті психолога-соціального педагога працює Лілія Миколаївна Кузьменко. Вузівські знання без практичного досвіду, вважає вона, не дають реального відчуття, бачення професії. Лише попрацювавши кілька років, Лілія Кузьменко зрозуміла, якою актуальною є професія психолога сьогодні. Дуже багато соціальних проблем, що впливають на формування молодої людини як особистості. Допомога соціального педагога, психолога дітям із відхиленнями у поведінці, у розумовому розвитку – неоцінима. Треба дати відповіді на такі життєві запитання, які може проаналізувати лише підготовлений фахівець. А готуватися до цього треба постійно, бо всі ситуації різні, підхід – індивідуальний.

Копітка робота психолога, не на один рік, поступова. А коли ще й батьки зацікавлені, то і результат є. На робочому столі шкільного психолога «помічники»: газети «Психолог», «Психологічна газета», «Соціальний педагог», де багато корисних рекомендацій. Вони збагачують досвід і водночас підтверджують правильність кроків фахівця, який присвятив себе освітянській справі.

На осінніх курсах у обласному центрі директор напрацьовувала ідею, яка мала максимілізувати організацію здорового довкілля, належних умов для навчання школярів. Запозичала досвід. А на порозі була зима, і загартовування – справа безперечно добра, але ж треба, використовуючи сучасні технології, зберегти в приміщеннях тепло та ще й продумати, як так зробити, щоб і сама парта дитину не студила… Одне слово, створити такий комфорт, щоб у школі було, як у оселі дбайливих господарів.

Збережеш тепло душі – не хворітиме тіло.