В.Г.Бідний, який представляв на засіданні МОЗ України, ознайомив присутніх з історією питання.
Ще у 1996 році була підписана угода про співпрацю між ВООЗ та Міністерством охорони здоров’я України, потім Україна вступила до Європейського бюро ВООЗ. Коли Україна зайняла першу позицію відносно кору і краснухи, ВООЗ спільно з медиками нашої країни почала працювати над проблемою профілактики і боротьби з інфекційними хворобами, і в тому числі виникло питання планової імунізації населення проти кору і краснухи (в період з початку незалежності України і до 1998 року). А після спалахів інфекції кору в регіонах України нам було запропоновано увійти до системи Євросоюзу в напрямку проведення імунізації населення для елімінації кору і краснухи на території України.
У 2004 році підписана перша угода, де одним з пунктів визначено бажання України щодо елімінації кору та краснухи, також була підписана угода між ЮНІСЕФ та міністерством у справах сім’ї і молоді. І там теж був такий пункт. Коли ж мова йде про елімінацію, то сьогодні це є масове забезпечення вакциною. І оскільки Україна не в змозі сама це здійснити, то вона прийняла пропозицію ВООЗ про забезпечення вакциною. Це було оформлено новою угодою, і почались активні консультації з цієї теми (2005-2006-й роки).
Людмила Мухарська, заступник директора Департаменту державного сан-епіднагляду МОЗ України: На планеті є декілька територій, які на сьогодні подолали кір і краснуху, тобто провели програму ВООЗ щодо елімінації кору. І якщо ми подивимось, як вони це робили, то побачимо декілька, принаймні 3, етапів в цій роботі.
Коли в цих країнах була дуже висока захворюваність на кір та краснуху, вони проводили планову імунізацію, захворюваність знизилась до мінімальних цифр і перейшла до так званої спалахової захворюваності (коли спалахи виникають кожні 3-4 роки).
Потім тривала подальша робота, і основне – це імунопрофілактика, яка призвела до того, що на таких територіях кір і краснуха були подолані.
Що ж у нас в Україні? Ми також працювали за такою схемою і проводили нашу роботу в динаміці. Ви знаєте, що планова вакцинація проти кору була у нас налагоджена, і вона призвела до того, що захворюваність знизилась практично до отієї спалахової. І у 2004 році Україна мала на всій своїй території, в усіх регіонах, всього 146 випадків захворювання на кір. І ось тут ми подумали, що досягли того стану, коли вже можемо говорити про елімінацію кору. Але, на жаль, кінець 2005 року нам показав, що ні, не досягли ми цього. І почалося зростання захворюваності, коли щомісячно в стаціонари потрапляли від 4 до 10 тисяч людей.
У 2006 році 83% всієї європейської захворюваності дала Україна. Я знаю, що до цього скептично ставляться, але ті країни, що нас оточують, на наших ВООЗівських нарадах, роблять нам зауваження.
Декілька слів щодо характеристики останнього і передостаннього спалаху. Це дуже важливо для того, щоб зрозуміти, чому саме цю вікову категорію було запропоновано для вакцинації. Передостанній спалах був у 2001-2002 роках. Захворіло майже 24 тисячі, 90% серед них – дорослі, люди, старші за 14 років. Більшість захворілих була вакцинована. Останній спалах – 2005-2006 р. Ми мали вже 46 тис. випадків.
І ось що є дуже важливим. У 2002 році хворіли в основному люди від 15 до 19 років, на другому місці – 20-29 років. Під час останнього спалаху ці групи помінялися. Більше почали хворіти люди 20-29 років. Хворіли дорослі люди, про вакцинальний статус яких не було нічого відомо. В медичній документації не було занотовано, чи були вони вакциновані і яким чином. Крім того, під час перевірки медичної документації у деяких був визначений діагноз „корєва краснуха”, хоча, і інфекціоністи це підтвердять, в принципі такого діагнозу не існує – або кір, або краснуха.
Всі ці причини і призвели до того, що в рамках ВООЗ було прийнято рішення про цю вакцинацію, а також визначені дві основні стратегії – мали вакцинувати не менше ніж 95% тих, хто підпадав під цю вакцинацію, і мали вакцинувати людей незалежно від їх вакцинального статусу, незалежно від того, перехворіли вони, чи ні.
Тепер про відсоток захищених осіб. За нашими даними (ці дані вибіркові, які ми поширили на всю територію України), в Україні захищено 85%. Але треба розуміти, що для того, щоб створити колективний імунітет (це те, чого ми хочемо досягнути), нам потрібно не 85%, а не менше, ніж 95%. Інакше ми не отримуємо колективного імунітету і не потрібно тих зусиль для того, щоб все це робити. Ми отримуємо індивідуальний захист кожної людини. Але спалахи в Україні будуть тривати і через десять-п’ятнадцять років знов накопичиться така кількість незахищених людей, що це призведе до чергового спалаху. Тому 85% недостатньо для того, щоб ми подолали кір.
Про краснуху. Захворюваність на краснуху в Україні стабільно висока. Якщо по кору ми маємо спалахи, тобто зниження практично до 0, то щодо краснухи ми такого зниження не мали ніколи. Планово проти краснухи ми вакцинуємо з 2003 року. Тобто можемо говорити про те, що діти, які народилися після 2003 року, проти краснухи захищені. А жінки дітородного віку – незахищені. А ми знаємо, що краснуха – це синдром вродженої краснухи. І циркуляція вірусу краснухи в Україні дуже висока, а вірус дуже контагіозний. Тому разом з вакцинацією проти кору було прийнято рішення вакцинувати й проти краснухи.
У лютому 2008 року було видано розпорядження Кабінету Міністрів України №348 «Про затвердження плану заходів з проведення додаткової імунізації населення проти кору та краснухи на 2008 рік», згідно постанови був підписаний наказ міністра охорони здоров’я і проведена ціла низка заходів (згідно з наказом) щодо підготовки населення і нашого суспільства до цієї вакцинації. Коли вакцина вже була на території України, здійснено лабораторний контроль щодо якості цієї вакцини. За даними, що прозвучали під час засідання Громадської ради з посиланням на оригінали документів, лабораторний контроль було проведено 18 березня 2008 року, і він підтвердив якість цієї вакцини.
Після того, як вакцина була завезена, проведена селекторна нарада і фактично почалась вакцинація. Але після смерті вакцинованого школяра Антона Тищенка імунізацію було призупинено.
Враховуючи думку суспільства, МОЗ звернулось до країн Євросоюзу, щоб провести незалежну експертизу цієї вакцини. Вже відгукнулась Франція, яка взяла штам вакцини і проводить лабораторний контроль. За офіційною інформацією, лабораторний контроль буде завершено в останні дні серпня.
Згідно припису Генеральної прокуратури, дано доручення провести реєстрацію вакцини, яка завезена в Україну. Процедура реєстрації вже практично розпочалась. І після отримання результатів незалежної експертизи буде прийматись подальше рішення.
Під час засідання Громадської Ради звучали сумніви щодо доцільності реєстрації саме цієї вакцини на території України, адже населення все одно буде відмовлятись від вакцинування цією вакциною, навіть якщо її зареєструють у встановленому порядку, можливо, краще закупити нову вакцину, яку практикують у Європі та Америці. Звучали також побоювання з приводу того, що тепер наші співвітчизники після такої, так званої „антивакцинальної кампанії” будуть взагалі відмовлятись від будь-якого вакцинування. Тому необхідно серед населення проводити роз’яснювальну роботу з профілактики інфекційних захворювань, єдиним ефективним методом якої на сьогодні залишається вакцинація.
Звучала також думка й про те, що кожен повинен мати право вибору в цьому питанні і можливість самому приймати рішення з приводу вакцинування.
Серед пропозицій, що звучали, і введення „імунологічного паспорту” дитини, по якому легко було б визначити її вакцинальний статус.
Голова Громадської Ради Олег Мусій на завершення висловив велику подяку МОЗ України за діалог з громадськістю. З його слів, це сталося вперше з моменту існування Громадської Ради. Він також висловив сподівання на подальшу конструктивну співпрацю громадськості і органів виконавчої влади.
«МВУ»,
фото А.Кодоли
Прийнята представниками громадських організацій та ЗМІ на профільному засіданні Громадської Ради при МОЗ України на тему «Діалог влади та громадськості з питань вакцинації»
07 серпня 2008 року
Заслухавши виступи представників Міністерства охорони здоров’я України, громадських організацій та засобів масової інформації з проблем, які склалися навколо проведення додаткової імунізації проти кору та багряниці, її наслідків та розглянувши ситуацію із щепленнями в Україні загалом Громадська Рада при МОЗ України визнає, що щеплення є ефективним засобом профілактики та боротьби з інфекційними захворюваннями та звертається до державних органів з наступними пропозиціями:
До Міністерства охорони здоров’я України:
1. Завершити роботу створених МОЗ України комісій з питань проведення щеплень та надати громадськості їх офіційні висновки.
2. При проведенні масових профілактичних заходів, в тому числі додаткових та планових щеплень, вважати за доцільне проводити попередню, не формальну, інформаційну та роз’яснювальну підготовку як серед населення, так і серед медичного персоналу, закладаючи відповідні кошти на такі програми.
3. Додатково, на високому науковому рівні та спираючись на досвід і подібні ситуації в інших країнах, вивчити обґрунтованість та доцільність проведення позапланового щеплення проти кору та багряниці в Україні. Провести відповідні епідеміологічні дослідження з обов’язковим залученням до цього провідних вітчизняних фахівців та представників громадськості.
4. Перед застосуванням будь якої вакцини, яка у перспективі буде широко використовуватись для щеплення населення, проводити власні з високим рівнем доказовості рандомізовані мультицентрові всеукраїнські дослідження.
5. Розробити та запровадити індивідуальний імунологічний та генетичний електронний паспорт громадянина України, у який заносилися б дані про алергологічний статус, всі вакцинації, перенесені захворювання та спадковість.
6. Розробити та затвердити механізми забезпечення свободи вибору людиною того чи іншого препарату для проведення щеплень.
7. Переглянути порядок реєстрації та в подальшому використовувати лише зареєстровані в Україні вакцини, надаючи перевагу під час вирішення питання про застосування, зареєстрованим в провідних країнах Європи та світу вакцинам.
8. Створити при МОЗ України групу із незалежних фахівців, які вивчать іноземний досвід функціонування державних програм зі збору даних про побічні ефекти вакцинації та порядок їх компенсації, з подальшою розробкою та впровадженням подібної програми в Україні, з урахуванням національних особливостей законодавства та медичного обслуговування.
9. Запровадити механізми страхування на випадок завдання медичної шкоди у зв’язку із щепленням.
10. Внести в бюджетну пропозицію на 2009 рік та в подальшому виділення коштів для проведення спільно з Мінмолодьспорту та Міносвіти України масової інформаційної кампанії, яка звертатиме увагу батьків на небезпеку інфекційних хвороб та планову вакцинацію, як найбільш ефективний метод боротьби з ними.
11. В Положенні «Про організацію і проведення профілактичних щеплень» (Наказ МОЗ України від 03.02.2006 N 48) до пункту 7 внести більш розширене тлумачення поняття «медичний огляд» та інші зміни спрямовані на підвищення рівня безпеки пацієнтів.
12. У викладанні санітарно-епідемічних дисциплін і дисциплін з профілактики, у вузах та закладах післядипломної освіти, збільшити кількість годин викладання питань щодо щеплень.
13. Передбачити кошти на регулярну роз’яснювальну роботу з медичними працівниками, що відповідають за щеплення, на предмет інформування громадян щодо своїх прав та обов’язків при проведенні вакцинації.
14. При створенні будь-яких комісій і груп з питань охорони здоров’я населення включати до них представників від громадських організацій.
15. Започаткувати практику обов’язкового залучення незалежних експертів та пацієнтів, або їх представників до розслідувань випадків медичної шкоди.
16. Створити робочу групу з вивчення поширеності небажаних медичних подій та їх наслідків для здоров’я громадян, економіки та безпеки держави.
До Кабінету Міністрів України:
1. В подальшому визначати відповідальними за проведення масових профілактичних заходів з питань здоров’я населення, включаючи щеплення, крім Міністерства охорони здоров’я України також Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту України, Міністерство освіти України, Міністерство соціального захисту та праці України та Міністерство фінансів України.
2. Розробити державну програму попередження інфекційних захворювань.
3. Розробити державну програму дослідження та попередження небажаних медичних подій.
До Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України:
Підготувати нове та внести зміни до існуючого законодавства стосовно щеплень, а саме:
1. В законодавстві про охорону здоров’я розширити та закріпити за громадянином право на недоторканість його особи і самостійність у вирішенні значущих для свого здоров’я питань, включаючи і відповідальність за можливі наслідки.
2. До Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» внести право на отримання профілактичних щеплень згідно з законодавством України за інформованою згодою.
3. Розробити та прийняти нові Закони України «Про імунопрофілактику інфекційних захворювань», «Правила санітарної охорони території України», «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення».
4. Внести зміни та узгодити між собою існуюче законодавство на предмет обов’язковості щеплень, права людини на свободу вибору того чи іншого медичного втручання аж до відмови від нього та права на освіту, врегулювавши обмеження щодо дітей на відвідування дошкільних закладів, школи та навчання у вузах.
Голова Громадської Ради
Комментарии (0)