Л.Г.Засипка, головний редактор журналу «Інфекційний контроль»
Журнал «Інфекційний контроль» народився на зламі тисячоліть, у грудні 1999 року, і вже десять років віддзеркалює стан наукової думки та практичних висновків двох гілок медицини у вирішенні проблем попередження та лікування інфекційних захворювань. Автори публікацій з перших номерів нашого науково-практичного журналу прагнуть висловити не лише занепокоєність неприборканістю інфекційної інтервенції в життя людини (як поза-, так і внутршньолікарняної), але й пропонують власне професійне бачення проблем, які виникають у сучасному вимірі часу.
Назва журналу перейшла із рубрики газети «Медичний вісник України» — її започаткували наші фахівці-епідеміологи, і протягом кількох років рубрика «Інфекційний контроль» висвітлювала принципи й методи епідеміологічного нагляду в профілактиці внутрішньолікарняних інфекцій. Проте на момент виходу першого журналу в світ коло питань, що прямо чи побічно розвивали тему, розширилося, і це вплинуло на кінцеві цілі журналу. Таким чином, значення словосполучення «інфекційний контроль» в назві журналу визначається його засновниками як епідеміологічний контроль за захворюваннями, викликаними інфекцією незалежно від місця зараження.
Повертаючись до ідеї створення журналу, призначеного для широкого кола спеціалістів санітарно-епідеміологічної служби та лікувальної мережі, можна відзначити як основний чинник — посилення актуальності боротьби з внутрішньолікарняною, або нозокоміальною інфекцією. І не лише в наших вітчизняних ЛПЗ, а й у всьому світі. У зв’язку з цією проблемою виникла потреба протистояння ВЛІ сучасними методами — дієвими та результативними. Саме завдячуючи нашій плідній співпраці з американськими колегами із госпіталю Коні-Айленд ми змогли зосередитись на проблемі і вдосконалити систему інфекційного контролю в своїх ЛПЗ. Виконана велика організаційна робота по упровадженню величезного розділу санітарно-епідеміологічних заходів, спрямованих на профілактику інфекційних захворювань всередині лікувальних закладів: в палатах, перев’язочних, операційних, пологових залах тощо.
Інфекційний контроль як систему заходів, основаних на епідеміологічній діагностиці і спрямованих на упередження, виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань в ЛПЗ, ми розвивали, керуючись рекомендаціями ВООЗ, вивчаючи передовий зарубіжний і вітчизняний досвід, і таким чином поступово вдосконалювали цей напрямок роботи. Найважливіші теоретичні викладки і суттєві зерна власного досвіду автори, співробітники служби, викладали на шпальтах новоствореного журналу. І вже в середині 2000 року як результат їх творчого підходу побачив світ збірник «Основні напрямки боротьби з нозокоміальними інфекціями», який було розповсюджено серед читачів журналу. До збірника увішли найсучасніші підходи, рекомендації стосовно профілактики і контролю ВЛІ у викладці відомих американських, українських та російських фахівців.
Наші читачі неодноразово мали змогу протягом минулого десятиліття знайомитися через журнал з думками, висловленими на професійних конференціях, нарадах, з’їздах провідних фахівців країни, вивчати їх праці для того, щоб плідно втілити у життя все нове й прогресивне. Маю на увазі Л.М. Мухарську, начальника відділу епідемічного благополуччя населення МОЗ України; Р.О.Моісеєнко, директора Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню МОЗ України; Г.Г.Глушкевич, завідувача бактеріологічною лабораторією Центральної СЕС МОЗ України; Л.В.Авдєєву, провідного наукового співробітника Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України та багатьох інших відомих в країні, а також за її межами фахівців.
Відзначу вагомий внесок у створення та розвиток системи інфекційного контроля завідувача епідвідділом Одеської обласної СЕС Л.В.Красницької, яка не тільки ділиться отриманим досвідом зі своїми колегами та читачами журналу, а й бере активну участь у розробці профільних нормативних документів, які видає наше Міністерство охорони здоров’я і якими керуються в усій країні (зокрема, в підготовці наказу №234 від 10.05.2007р. «Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах»).
«Інфекційний контроль» регулярно розміщує нормативні документи, видані МОЗ України, державні програми з охорони здоров’я, отримує постійну інформаційну підтримку з боку вітчизняних науковців і практиків, провідних діячів медичної галузі. Серед актуальних матеріалів значну увагу редколегії привертають ті, які несуть свіжу інформацію і стають у пригоді працівникам санітарно-епідеміологічної служби, лікарям, медичним сестрам у їх повсякденній практиці. Це звіти наших співробітників та кореспондентів з науково-практичних конференцій, що проходять під егідою МОЗ за участю провідних медичних установ, вузів, добірки тез та доповідей, які проливають світло на все нове у галузі профілактичної медицини. Своїми висновками щодо сучасної проблеми вакцинопрофілактики на шпальтах журналу поділилися епідеміолог Одеської обласної СЕС Г.О.Шевченко і головний лікар Миколаївської дитячої інфекційної лікарні Т.В.Цимбал — їх роздуми сповнені тривоги за майбутнє одного з найважливіших напрямків нашої роботи.
В матеріалах співробітників Одеської обласної СЕС О.В.Волкова, В.М.Лісецької та Л.П.Потієнко підняті актуальні питання профілактики грипу та ВІЛ-інфекції, і їх погляди на означені в працях проблеми відзначаються глибоким аналізом, свіжістю думок і пропозицій. А семінар-нарада з актуальних проблем профілактики особливо небезпечних інфекцій, що відбулась в Одесі у вересні 2007 року, збагатила наших вітчизняних фахівців і читачів журналу, зокрема, новими знаннями для реалізаціїї в повсякденній праці, збагатила досвідом, яким поділились учасники цієї плідної зустрічі.
Наш постійний автор, завідуюча Централізованою імуновірусологічною лабораторією Л.С.Котлик разом зі своїм творчим колективом діляться підсумками роботи конференцій, робочих зустрічей по лінії ВООЗ, готують звіти для публікацій. Цікаві, змістовні матеріали адресовані і фахівцям лабораторної ланки, і епідеміологам, і всім медикам лікувальної сфери, адже результати спільної роботи напряму залежать від діагностичних можливостей наших лабораторій.
Багато розділів практичного напрямку роботи журналу були збагачені завдяки тісній співпраці з зарубіжними фахівцями, зокрема російськими науковцями проф. Н.О.Сьоміною, проф. О.П.Ковальовою, О.П.Сельковою (Москва), акад. Л.П.Зуєвою, проф. О.М.Колосовською (Санкт-Петербург); вірменськими — Г.Р.Акопян, М.І.Єгиазарян (Єреван); узбецькими — А.Ш.Бабакуловим, Ш.Ш.Хамраєвим, Ш.Ш.Ходжаєвим (Ташкент), своїм досвідом з нашими читачами ділились білоруські лікарі (Мінськ).
Два роки ми співпрацюємо також з журналом спільних проектів по контролю за інфекційними захворюваннями в Північній Європі «ЕпіНорт». То ж завдяки цьому маємо змогу знайомити наших читачів з сучасною епідситуацією в європейських регіонах і тенденціями захисту від інфекційних захворювань.
Десять років «Інфекційний контроль» об’єднує фахівців навколо вирішення нагальних проблем сьогодення. І, гортаючи сторінки журналу, — від першого до останніх випусків — не можна не погодитись з влучністю вислову одного з видатних особистостей 17-го століття, Блеза Паскаля, який вважав, що однієї істини ніколи не буде достатньо, тому що світ — складний… Спільно вишукують рішення медики, стикаючись зі складними чи мало-, або зовсім невідомими явищами в епідеміології, або клініці захворювань. Останнім часом нам доводиться часто переконуватися на практиці, як важливо бути всебічно озброєними в такі критичні моменти. І найперше — знаннями і практичними навиками, відчуттям «ліктя» коллеги, надійною матеріальною, технічною базою.
Адже й досі інфекційні та паразитарні хвороби залишаються провідною причиною загибелі людей на всій земній кулі. Як і раніше, вони задають загадки новим поколінням саме тоді, коли, здається, людство перемогло інфекцію в минулому і годі вже очікувати її повернення! Але ж кінець минулого століття відзначився безпрецедентним ростом інфекційної патології за рахунок тих хвороб, які вже вважалися переможеними. Це, насамперед, дифтерія, туберкульоз, малярія, менінгококова інфекція та ін. З’явилися й нові нозологічні форми: ВІЛ-інфекція, геморагічна лихоманка Ебола, Марбурга, хвороба Лайма, респіраторний хламідіоз, ієрсиніози, легіонелльоз, ентерогеморагічний ешерихіоз, вірусна інфекція Епстайна-Барр та ін.
Були отримані незаперечні докази ролі інфекційних патогенів в етіопатогенезі соматичних захворювань, встановлено природу практично всієї бронхолегеневої патології, накопичуються дані про участь в якості пускового механізму при формуванні бронхіальної астми РС-вірусів, хламідій, мікоплазм…
Врешті-решт в другій половині минулого століття інтенсивний розвиток отримали такі науки, як вірусологія та імунологія. Вірусологічні та імунологічні методи досліджень дозволили розшифрувати етіологічну структуру широко розповсюджених інфекцій, серед яких також і гострі респіраторні та кишкові.
Повернення багатьох (масових у минулому) інфекційних хвороб, що вважалися вже переможеними, спостерігається при послабленні заходів державної профілактики, що часто пов’язано з переломними моментами в житті суспільства. Згадаємо епідемію дифтерії 1991-1995 років: тоді лише в Україні за січень-квітень було зареєстровано 1537 хворих на дифтерію, а в 1980 році у всьому Союзі — всього 623 випадки, і це був найнижчий рівень захворюваності в Європі. І ще одне порівняння: в усіх війнах людство втратило меншу кількість поранених та вбитих, ніж захворілих та померлих (література про Велику Вітчизняну війну 1941-1945 років наводить таке співвідношення між пораненими та захворілими нашими воїнами — 1:7,5). Але ж кожна війна — це насамперед криза суспільних відносин, розвал економіки та занепад медичної допомоги.
Згідно з офіційними даними, за період з 1990-го по 2007 рік доля умовно здорових людей в нашій країні знизилася з 62,2% до 24,3% і, на жаль, це сталося також і через недостатній державний контроль у сфері профілактичної ланки охорони здоров’я. Наше сьогодення відзначається напруженістю суспільних відносин, економічною кризою і, без перебільшення, соціальним стресом. Тому завдання профілактичної медицини ускладнюється в такі епідемічні підйоми, першу хвилю якого ми пережили щойно і продовжуємо переживати, бо за прогнозом найближчим часом на нас чекають чергові хвилі пандемічного грипу. Отримавши бойове хрещення під час знайомства з новим для нас штамом, ми вже маємо певний досвід, дослухаємося до рекомендацій тих країн, що пройшли цей етап раніше нас, вивчаємо всі можливі шляхи подолання інфекціїї та її небезпечних для життя людини наслідків. Звичайно, ми не застраховані від появи нових та забутих старих інфекцій, і тому потрібно готувати до цього себе особисто і свої колективи, а також, що дуже важливо, — населення. Наш журнал сприятиме цій налаштованості теоретичними знаннями та практичними висновками фахівців — щоб і надалі нам допомагало усвідомлення чіткої моделі поведінки в періоди епідемічних потрясінь, щоб ми спільно могли максимально знизити небезпеку для здоров’я та життя людей.
І я гадаю, що люди нам довіряють: це підтверджує хоча б сама кількість звернень за медичної допомогою до ЛПЗ. І те, як реагує суспільство на інформацію з боку професійних медиків. Але треба зміцнювати наш зв’язок з населенням, проводити санітарно-просвітницьку роботу про необхідність профілактики сезонних (і не лише!) захворювань протягом всього року. Бо це — не сезонна, а всесезонна наша з вами робота.
Комментарии (0)